Саме:
–Структура особистості – це різні схеми, сукупність особистісних рис, як якостей і схильностей, тут можна виділити типи і категорії особистості. Наприклад, К. Г. Юнг розділив людей на дві категорії: інтроверти і екстраверти;
– мотивація – тут вона пояснює, чому люди діють певним чином, кожна теорія має свій характерний підхід до причин, мотивів дій, вибору та реакцій людини;
– Розвиток особистості – досліджує, як змінюється функціонування особистості в міру її просування по життєвому шляху, наприклад, від народження до дорослого життя;
– психопатологія – в різних теоріях особистості більшою чи меншою мірою досліджуються і обґрунтовуються відхилення в поведінці і функціонуванні психіки людини;
– психічне здоров’я – вивчення зрілості та самоактуалізації особистості;
– Зміна особистості за допомогою терапевтичного втручання – тут теорії особистості розглядають способи корекції девіантної поведінки, способи досягнення різних змін особистості.
Для порівняння розглянемо дві теорії
| Суб’єкт | Зигмунд Фрейд | А. Адлер | J. Келлі |
| Структура і особливості особистості | Модель психіки складається з трьох рівнів: свідомого (наше сприйняття життя), передсвідомого (цензор, стримування) і несвідомого (пам’ять). Структурна модель особистості: Вона (ID), Я (Его), Супер-Я (Super-Ego). | Особистість – це єдине ціле, структура особистості – стиль життя. В основі кожної особистості лежить творчість. Адлер класифікує особистості за типом поведінки:- менеджер; -Такер; -Уникаючи; – Суспільно корисні. |
Ядром особистості є поняття «конструкт» – це категорії мислення, але емоції також включаються в процес конструювання і беруть участь в ньому поряд з волею, потребами і мотивами. Конструкти об’єднуються в конструктивні системи. Келлі вважає, що кожна людина настільки унікальна, що будь-яка типологія особистості недоречна. |
| Мотивація | Потяг до життя (ерос), потяг до смерті (танатос). | Прагнення до досконалості, досконалості | Прагнення людини передбачати і контролювати події, що відбуваються з ним, прагнення до істини. |
| Особистісний розвиток | Особлива увага приділяється психосексуальному розвитку. Розрізняють такі фази: – пероральна (0-18/24 місяці); – анальний (2-4 роки); – фалічний (3-6 років); – латентний (5/6 – 12/18 років); – генітальні (з 12-16 років для дівчаток, з 14-18 років для хлопчиків). |
Головну роль у розвитку особистості відіграють свідомість, соціальні мотиви, соціальна приналежність. Рівень розвитку визначається також ступенем активності як способу вирішення життєвих проблем. Найвищого ступеня розвитку досягає суспільно корисний тип. | Особистість розвивається у зв’язку з формуванням, удосконаленням і, при необхідності, зміною конструктів. |
| Психопатологія та психічне здоров’я | Причиною порушень є травматизація особистості на одному з етапів розвитку, в результаті чого розвиток затримується або зупиняється. Уповільненою реакцією на травматизацію може бути домінування психічних захистів, таких як витіснення, заміщення тощо. | Три несприятливі дитячі ситуації – органічна неповноцінність, відторгнення і розпещеність – можуть призвести до формування помилкового, патологічного способу життя. Адлер говорить про міжособистісний конфлікт, який визначається комплексом неповноцінності, що розвивається в перші п’ять років життя людини через перевагу старших. | Особисті конструкти і прогнози на майбутнє розходяться зі світом реальних подій.
Більшість психологічних проблем особистості пов’язані з помилковими або неадекватними конструкціями себе та інших людей, тривогою і фрустрацією від непідтвердження очікувань, домінуванням серед інших почуттів і емоцій особистості. |
| Лікувальні ефекти | Психоаналіз як форма самопізнання, що розкриває несвідомі аспекти свідомих станів і поведінки. Використання методу вільних асоціацій, тлумачення сновидінь психоаналітичним методом. За допомогою психоаналізу відбувається вивільнення енергії, що витрачається на активне здійснення захисних механізмів (витіснення, заміщення і т.д.). | Розуміння індивідом свого конкретного способу життя, розуміння себе, посилення соціального інтересу. | Шляхом переосмислення сформованих конструктів, зміни системи конструктів і вивчення нових ефективних моделей поведінки, зміни фіксованих ролей, переосмислення цих ролей. |
На мою думку, в сучасному світі цікавим є практичне застосування постулатів цих теорій в інтегративному підході. Беручи з кожної теорії найкращу, найбільш ефективну для конкретного випадку, для певних особистісних особливостей клієнта, я думаю, можна досягти максимально корисного результату в особистісному зростанні, зміни функціонування психіки клієнта в позитивну сторону, зміни його життєвого напрямку відповідно до запиту. Як ти гадаєш?
Практичне застосування теорій особистості у психології
Теорії особистості використовують у психотерапії для розуміння мотивації пацієнтів та вибору методів лікування, наприклад, при роботі з тривожними розладами або проблемами самооцінки. Вони також допомагають у підборі персоналу, оцінюючи типи особистості для оптимального розподілу ролей у команді.
Складнощі виникають через індивідуальні відмінності в сприйнятті та поведінці, а також через різну якість діагностичних інструментів. Крім того, культурні та соціальні фактори можуть впливати на інтерпретацію результатів, що ускладнює універсальне застосування теорій.
Для точного аналізу особистості та вибору терапевтичних стратегій рекомендується звертатися до кваліфікованих психологів або психотерапевтів, які володіють відповідними знаннями та досвідом.